КОМУНІКАТИВНИЙ ПІДХІД ЯК УМОВА ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ СКЛАДОВОЇ МАЙБУТНЬОГО ОФІЦЕРА-ПРИКОРДОННИКА

  • Тетяна ЩЕГОЛЄВА Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького
Ключові слова: комунікативний підхід, майбутній офіцер-прикордонник, іноземна мова, мовленнєва діяльність, розвиток навичок аудіювання, професійна діяльність

Анотація

Комунікативний підхід передбачає органічне поєднання свідомого та підсвідомого компонентів у процесі вивчення іноземної мови та найбільш тісно відображає специфіку іноземної мови як предмета у вищому навчальному закладі.  У статті проаналізовано дослідження провідних лінгвістів та психологів з цього питання.

Автор констатує, що успішна реалізація кожного виду комунікативної діяльності можлива тоді, коли процес навчання базується на комунікативному підході, який передбачає оволодіння комунікативними функціями мовлення: розуміння мови слуху, вміння говорити, робити невеликі повідомлення  комунікативного змісту.  Виокремлено основні типи мовлення: продуктивне та рецептивне. Акцентовано увагу на якостях особистості, які лежать в основі ефективності спілкування як професійно важливого, інтегративного виховання суб'єкта спілкування: ініціативність, стриманість, впевненість, чесність, справедливість, спілкування.

У процесі навчання розвиваються всі види комунікативної діяльності: аудіювання, говоріння, читання, письмо.  Тому головним недоліком сучасного вивчення іноземної мови є спроба обмежити формування індивідуальних навичок у відриві від інших комунікативних навичок.  Як і в реальному спілкуванні, поєднуються чотири види мовленнєвої діяльності, і в процесі навчання всі види комунікативної діяльності повинні бути інтегровані.

 Часті випадки нерозуміння питань курсантів давали підстави зосередити увагу на слуханні.  Оскільки навички аудіювання формуються лише в процесі слухання, отже, потреба у розвитку здатності сприймати мову різного темпу, різного інтонаційного та лексичного оформлення набула життєвого значення.  Цей підхід був реалізований на практичних заняттях.  З цією метою на практичних заняттях тексти читалися з різною інтонацією, різною швидкістю читання.  Практика таких текстів протягом певного періоду часу дала позитивні результати.  Дослідження показали, що протягом семестру відсоток курсантів, які швидко долучились до процесу спілкування, збільшився.

Біографія автора

Тетяна ЩЕГОЛЄВА, Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького

кандидат педагогічних наук, доцент, старший викладач

Посилання

Aнаньев Б.Г. Личность, субъект деятельности, индивидуальность. Избр. психол. тр.: В 2-х т. Т.1. М.: Педагогика, 1980. С.124 – 178.

Ломов Б.Ф. Общение как проблема общей психологии. Методологические проблемы социальной психологии. М., 1975. С.124-135.

Зимняя И.О. Психология обучения иностранным языкам в школе. М.: Просвещение, 1991. 224 с.

Пассов Е.И. Основы коммуникативной методики обучения иноязычному общению. М.: Русский язык, 1989. 276 с.

Пассов Е.И. Теоретические основы обучения иноязычному говорению в средней школе: Дис. …докт. Пед.наук. 13.00.02. Липецк, 1980. 574 с.

Павлік О.Б. Професійно-педагогічна підготовка майбутніх перекладачів до використання офіційно-ділового мовлення: Дис. …канд..пед.наук. Хмельницький, 2004. 193 с.

Зимняя И.А. Вербальное общение в коммуникативно-общественной деятельности. Мышление и общение. Алма-Ата, 1973. С. 184-186.

Серова Т.С. Психологические и лингводидактические аспекты обучения профессионально-ориентированному иноязычному чтению в вузе. Свердловск: Изд-во Урал. Ун-та, 1988. 232 с.

Опубліковано
2020-05-31
Номер
Розділ
Статті